Вчора в Євангелічно-лютеранській церкві святого Павла в Одесі відбулась важлива та святкова подія. Громада церкви вітала Вероніку Струк, органістку, з чудовим ювілеєм — 25-річчям її служіння в церкві.

Ще в 2000 році, коли Вероніка почала грати на фортепіано в Домі профспілок, вона навіть не могла уявити, що її музичний шлях вестиме її до органу і до цієї святині. Однак із 2002 року вона вже супроводжувала богослужіння на малому органі в Церковному центрі святого Павла, а з 2010 року стала невід’ємною частиною музичного життя церкви, організовуючи музичні вечори та богослужіння в реставрованій кірсі. Усі ці роки, незважаючи на складнощі, які переживала церква та громада, Вероніка продовжувала віддано служити, залишаючись вірною своєму покликанню.

Пастор Олександр Гросс, звертаючись до Вероніки, сказав:

«Ми дякуємо тобі, Вероніко, за твоє вірне служіння протягом багатьох років. Ти, як і орган, завжди була поряд з ним. Що б не траплялося всередині цього місця, ти залишалась тут і продовжувала славити Господа. Іноді ти проводила богослужіння, і ми дуже вдячні тобі за твою вірність Богу, за твою вірність цій громаді, цьому місцю і цьому інструменту. Ми також дуже раді, що ти слідкуєш за технічним станом органу, щоб він звучав на славу Божу і на радість усім нам. Багато хто з нас вже не може уявити богослужіння без органу. І ми вдячні Господу і тобі, Вероніко, за те, що ти робиш наше життя і наше богослужіння прекраснішими, відкриваєш наші душі для Господа.»

Особливо зворушливими стали слова пастора про те, як Вероніка, маючи поламані пальці, продовжувала служити, не зважаючи на біль:

«Я бачив, як нещодавно, у листопаді минулого року, Вероніка насправді проявила свою вірність служінню і вірність Господу. Коли вона грала на органі, маючи поламані пальці, біль був таким сильним, що навіть коли я привітав її і взяв за руку, вона відчувала біль. Але, попри все, вона продовжувала грати і прославляти Господа. Це дивовижно, і ми дякуємо тобі за таку відданість.»

Саме музика і служіння стали для Вероніки Струк основою її життя. Вона поділилась своїми почуттями, сказавши: «Я приходжу сюди, як у рідний дім, вже багато років: спочатку це був Дім творчості, потім пасторський дім, а тепер наша кірха з чудовим органом. Я не можу уявити своє життя без цієї церкви, без недільних служб, без наших зустрічей і концертів. Це стало частиною мого життя, і я просто щаслива, що Господь призвав мене сюди. Я народилася в Одесі, навчалась у музичному училищі, консерваторії, і ось тепер тут, у кірсі. Це означає, що так було призначено. І без вас, без вашої підтримки, мені було б дуже важко.»

Завершуючи свою промову, Вероніка звернулась до громади:

«Для музиканта важливо відчувати підтримку від людей, які його слухають. Це важлива передача енергії та емоцій, без цього неможливо. Я вдячна вам за підтримку, що ми маємо цей храм, орган і одне одного. Слава Богу, що ми можемо бути разом у цьому святому місці!»

Ця подія стала справжнім святом для всієї громади. Вітаючи Вероніку з її ювілеєм, ми дякуємо їй за роки служіння, за відданість та любов до Божого дому і до людей, адже саме її музика приносить глибокий духовний відгук у серцях усіх, хто відвідує церкву святого Павла. Хай Господь благословить Вероніку на подальше служіння, дарує їй здоров’я та сили!