В Україні йде війна, а «туман війни» як відомо породжує чутки, що посилюються усюдисущими соцмережами, в яких абсолютну владу захопили різноманітні блогери, що хто знає звідки взялися, у відкриту орудуючи ботоферми з фільтруючими алгоритмами – ці підміняючи собою суспільний настрій «фабрики ідіотизму». Якщо ще недавно ставилося питання про якість журналістики, чи не надто вона маніпулює громадською думкою, чи не суперечить таке становище усталеним журналістським стандартам? То сьогоднішнім блогерам таке питання в принципі не можливо поставити через відсутність у них будь-яких стандартів.Але й це, як виявилося, не саме страшне. Сьогодні остаточно демонізували медіасферу бездушні ботоферми та фільтруючі алгоритми соціальних мереж. Ці роботизовані автоматичні системи просто безпосередньо створюють видимість громадської думки, внаслідок цього глобального підроблення, мільйони людей потрапляють у штучно створене ними середовище. Потрапивши туди, люди відчувають себе неповноцінними, бачать що їхня думка, їхні цінності не знаходять відгуку в навколишній холодній цифровій «реальності» бездушних машин. Здається, епоха постправди остаточно перемогла!

Але ні, не все ще втрачено! Міжнародні етичні норми мас-медійної діяльності, як і раніше, декларують соціальну відповідальність журналіста. Вони підкреслюють, що інформація повинна розумітися як громадське благо, а не як предмет споживання. А в такому разі журналіст повинен нести відповідальність перед суспільством за повідомлення, що передаються їм.

«У непростих умовах сьогодення у сфері масової інформації важливо зберегти людину не тільки глядача, слухача, читача – важливо зберегти людину-журналіста. Адже журналістика починається там, де людина перебирає відповідальність перед аудиторією за якість свого контенту. Якість – це достовірність інформації, що публікується, майстерність слова, зверненого до аудиторії загалом все те, що ми можемо віднести до професійних стандартів.

Ця відповідальність може бути індивідуальною, а може бути частиною колективної відповідальності видання. Як правило, у медіа, які дбають про свою репутацію, є редакційні правила та межі відповідальності, які є частиною щоденної редакційної роботи», – розповідає Голова Одеської регіональної Спілки журналістів України Юрій Работін.

Під час війни роль журналістики зазнає серйозних змін. По-перше, доступ до інформації обмежений та контролюється урядом та військовими. Це ускладнює роботу журналістів, оскільки їм доводиться боротися за доступ до фактів та подій на передовій та в тилу.

У разі війни безпека журналістів стає пріоритетом номер один. Вони ризикують своїм життям, працюючи у небезпечних зонах, щоб донести інформацію до суспільства. Зворотною стороною цієї реальності є те, що багато журналістів тимчасово чи навіть постійно залишаються без можливості виконувати свою роботу через небезпеку свого життя. Крім того, під час війни економічна ситуація погіршується, що торкається сфери ЗМІ. Рекламні бюджети залишаються в минулому, а читацька аудиторія неминуче зменшиться через міграції та загальну напругу і тривогу в суспільстві. Це призводить до фінансових труднощів для багатьох видань новин, до скорочення персоналу та погіршення робочих умов для журналістів.

«Критична ситуація з фінансами означає, що журналісти відчувають гостру необхідність придбання необхідного обладнання для здійснення своєї діяльності. Без доступу до цих інструментів та технологій журналісти можуть опинитися у скрутному становищі під час виконання своїх професійних обов’язків у інформуванні суспільства навіть на волонтерських засадах. Їм просто не буде на чому працювати.

Проте, незважаючи на всі труднощі, журналісти продовжують відігравати важливу роль під час війни, висвітлюючи події, розкриваючи правду та інформуючи суспільство про те, що відбувається. Їхня робота залишається ключовою для підтримки прозорості та свободи інформації, незважаючи на будь-які перешкоди, з якими вони стикаються. За право своєчасно інформувати суспільство під час війни віддали своє життя 86 українських журналістів», – додає Юрій Работін.

Враховуючи критичну ситуацію, що виникла, актив Одеської регіональної Спілки журналістів України звернувся за допомогою до пастора Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України Олександра Гросса.

Традиційно для Євангелічно-Лютеранської церкви соціальне служіння за своєю важливістю займає досить значне місце у відносинах із суспільством. Цим, зокрема, пояснюється безліч постійно діючих соціальних проектів, які здійснюються під патронатом та за безпосередньої участі цієї церкви.

А далі події розвивалися, як за нотами, з німецькою педантичністю. Допомога для підтримки журналістів Одеської області надійшла дуже вчасно.

На отримані кошти були придбані та передані редакціям Одеської області тринадцять  сучасних ноутбуків HP 250 GO, два принтери кольорового друку Canon, відеокамера DJI Osmo Pocket 3, бездротова мікрофонна система, три штативи для відеокамер, периферійне обладнання, то що. Для прес-центру НСЖУ було придбане та встановлене звукове обладнання. Допомога була надана мерією міста Бремен через посередництво Євангелічно-Лютеранської громади Святого Марка міста Бремен. Переговори велися через пастора Андреаса Гамбурга. До слова сказати, Одеса пастору Гамбургу не чуже місто, у 2000-х він служив у нашому місті у знаменитій Одеській кірсі – соборі Святого Павла і зберіг про наше місто найтепліші спогади.

«Ми розуміємо, що журналістика – справа витратна, а у воєнний час усі зазнають труднощів, проте збереження свободи слова та відповідальної журналістики — це питання виживання суспільства, збереження його якості, як спільноти людей навіть збереження демократичних інститутів. Саме тому ми включилися до цієї роботи. Для нас важлива журналістика та журналісти!», – наголосив пастор Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України Олександр Гросс.

«Сучасна журналістика вимагає доступу до передових технологій та обладнання для ефективного висвітлення подій та аналізу суспільно-політичної ситуації. Саме тому допомога з боку мерії Бремена та Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви має таке важливе значення для тижневика «Слово» та його команди журналістів.

Нове обладнання, придбане завдяки цьому партнерству, не лише покращує можливості газети в галузі зйомки, редагування та розповсюдження інформації, а й збагачує якість її контенту. Це відкриває нові перспективи для журналістів «Слово» у їхньому прагненні надати своїм читачам точну, своєчасну та всебічно висвітлену інформацію», – розповідає головний редактор суспільно-політичного тижневика «Слово» Ігор Назаренко. 

«Ця співпраця наголошує на важливості партнерства між медіа та громадськими інститутами у підтримці свободи преси та різноманітності думок. Ми дуже цінуємо зусилля мерії Бремена, Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви, Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України та їхніх представників пасторів Андреаса Гамбурга та Олександра Гросса за підтримку журналістики, як ключового елемента демократичного суспільства. Спільнота Одеської журналістики пишаються тим, що мають можливість співпрацювати з такими важливими партнерами та висловлюють щиру подяку за цю підтримку та довіру», – наголошує Голова Одеської регіональної Спілки журналістів України Юрій Работін.

Такі ініціативи демонструють, що спільні зусилля можуть зробити інформаційний ландшафт України більш динамічним, прозорим та доступним.